2

  Наші музичні керівники з радістю допоможуть Вам у питаннях дошкільнят засобами музики.

У дошкільному періоді діти різних віків значно відрізняються за своїм розвитком. Діти 3 – 4 років перебувають у перехідному періоді – від раннього до дошкільного. У дітей з’являється бажання займатися музикою і активно діяти. Вони опановують найпростішими навичками співу й до чотирьох років можуть заспівати маленьку пісню самостійно або за допомогою дорослого. Уміння виконувати нескладні рухи під музику дає дитині можливість більш самостійно рухатися в музичних іграх, танцях.

Діти середнього дошкільного віку виявляють вже більшу самостійність і активну допитливість. Дитина починає осмислювати зв’язок між явищами, подіями, робити найпростіші узагальнення, в тому числі і по відношенню до музики. Вона розуміє, що колискову треба співати тихо, не поспішаючи. Дитина цього віку спостережлива, вона вже здатна визначити, яка виконується музика: весела, радісна, спокійна; звуки високі, низькі, гучні, тихі; на якому інструменті грають (рояль, скрипка, баян).

Голосовий апарат дитини середнього дошкільного віку зміцнюється, тому голос набуває деяку дзвінкість, рухливість.

Діти 5 – 6 років на тлі їхнього загального розвитку досягають нових за якістю результатів. Вони здатні виділяти і порівнювати ознаки окремих явищ, у тому числі і музичних, встановлювати між ними зв’язки. Сприйняття носить більш цілеспрямований характер: виразніше проявляються інтереси, здатність навіть мотивувати свої музичні вподобання, свою оцінку творів. На основі досвіду слухання музики діти здатні до деяких узагальнень нескладних музичних явищ.

Значно зміцнюються голосові зв’язки дитини, налагоджується вокально-слухова координація, диференціюються слухові відчуття. У деяких дітей п’яти років голос набуває дзвінке, високе звучання, з’являється більш певний тембр. Діапазон голосів звучить краще в межах ре – сі першої октави, хоча у деяких дітей звучать і більш високі звуки – до, ре другої октави.

Діти 5 – 6 років більше звертають увагу на звучання музики, краще узгоджують рухи з її характером, формою, динамікою. Завдяки збільшеним можливостей діти краще засвоюють всі види музичної діяльності: слухання музики, спів, ритмічні рухи. Поступово вони опановують і навичками гри на інструментах, засвоюють найпростіші відомості з музичної грамоти. Все це є базою для різнобічного музичного розвитку дітей.

Діти 6–7 років здатні відзначити не тільки загальний характер музики, але і її настрій (весела, сумна, ласкава і т.д.). Вони вже відносять твори до певного жанру: бадьоро, чітко, грізно, радісно (про марш); ласкаво, тихо, трохи сумно (про колискову).

Голосовий апарат у дитини 6–7 років зміцнюється, проте співоче звукоутворення відбувається за рахунок натягу країв зв’язок, тому охорона співочого голосу повинна бути найбільш активною. У співочому діапазоні дітей даного віку відхилення значні. У голосах проявляється співучість, дзвінкість, хоча зберігається специфічно дитяче, відкрите звучання .

Фізичний розвиток удосконалюється в різних напрямах і насамперед виражається в оволодінні основними видами рухів, в їх координованості. Виникає ще більша можливість використовувати рух як засіб і спосіб розвитку музичного сприйняття.

Крім співу, слухання музики, музично-ритмічних рухів, велика увага приділяється грі на дитячих музичних інструментах (індивідуально і в ансамблі). Діти опановують найпростішими прийомами гри на дитячих музичних інструментах, вони запам’ятовують їх будову, за тембром розрізняють звучання.

Характерні риси вікових особливостей музичного розвитку дітей: по-перше, рівень музичного розвитку знаходиться в залежності від загального розвитку дитини, від формування її організму на кожному віковому етапі. При цьому важливо виявити зв’язки між рівнем естетичного ставлення дітей до музики (до музичної діяльності) і рівнем розвитку музичних здібностей.

 Музичне заняття в дитячому садку проводиться два рази на тиждень у кожній групі. У ці дні діти приходять в музичний зал, де все готово для успішного проведення музичного заняття. Для того, щоб дитина могла вільно рухатися під час виконання вправ, танців, хороводів необхідне відповідне взуття. Перш за все воно повинно бути фіксованим. Наприклад, чешки або балетки. І неприпустимо, щоб дитина була у взутті, яке не пристосовано для музично-хореографічної діяльності - кімнатних капцях, босоніжках, сандалях.

  Колискова в житті дитини

Колискові - найдавніші пісні людства, що володіють величезною силою навіювання. Наші предки надавали їм чарівне, містичне значення. В колисковій ми зустрічаємо різних персонажей – тут часто присутній образ кота, домівки, гори, природніх явищ, дерев, описуються пори року, деталізується образ рослин. Для кожного немовляти колискова була своя - її при народженні складала мати.

ВИД МУЗИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ - СПІВ 

Величезну роль у навчанні співам відіграють навички сприйняття музики. Тому, в першу чергу, на музичних заняттях у дітей необхідно розвивати емоційну чутливість до музики. Через активні співи у дітей закріплюється інтерес до музики, розвиваються музичні здібності.

Під час співів діти навчаються музичній мові, що підвищує сприйняття музики. Поступово вони пізнають жанрову основу пісні. У них формується здатність відчувати темброві висотні та ритмічні зміни в музиці. Дитина-дошкільник не просто пізнає мову музики, вона починає свідомо активно цим користуватися у своїй виконавській діяльності.

Загальний розвиток дітей старшого дошкільного віку, вдосконалення процесів вищої нервової діяльності роблять позитивний вплив на формування голосового апарату і на розвиток слухової активності. Але ж голосовий апарат, як і раніше, відрізняється крихкістю, він ще недостатньо розвинутий. Зв'язки короткі. Звук дуже слабкий. Він посилюється резонаторами. Низький резонатор розвинений слабше, ніж головний (верхній), тому голос у дітей несильний, хоча часом і дзвінкий. Слід уникати форсування звуку, під час якого у дітей розвивається  низьке, невластиве їм звучання.

Діти старшого дошкільного віку можуть співати вже  в більш широкому діапазоні. Низькі звуки звучать більш  напружено, тому в роботі з дітьми треба використовувати такі пісні, в яких зустрічається більше високих звуків.

Зручними звуками  для старшого дошкільного віку найчастіше

є фа-до2.  Саме в цьому діапазоні звучання  найбільш легке,

природне. До старшого дошкільного віку діти вже можуть

 досить чисто інтонувати  контрастні звуки по висоті,

розрізняти гучну і тиху музику, передавати нескладний

ритмічний малюнок ударами, в русі, грою на металофоні,

вгадувати за тембром музичні інструменти.

Старші дошкільнята повинні мати  певний фундамент музичного розвитку, бути активними на музичних заняттях, проявляти ініціативу в самостійної музичної діяльності.

Однак рівень музичного розвитку, рівень розвитку мелодійного слуху, музичної пам'яті, співочих навичок у дітей ще низькі. Деякі з них можуть вірно інтонувати мелодію в межах 3-4 звуків, але є ще й ті, хто співає монотонно, низько чи високо,

але фальшиво. Це ускладнює роботу педагога, який повинен навчити кожну дитину співати досить чисто, щоб всі діти мали певний обсяг стійких співочих вмінь.

Діти до 6-ти років повинні самостійно розрізняти звуки по тривалості і по висоті в межах квінти. Відрізняти на слух чи є спів вірним.

У роботі з дітьми в навчанні співу важливо використовувати вправи на розвиток музичного слуху та голосу. З огляду на особливості сприйняття дітей, потрібно орієнтуватися на вправи у формі коротких пісень з ігровим змістом. Такими вправами

є маленькі пісеньки. Вправи відрізняються різноманітністю ладо-гармонійної забарвлення, мелодійних оборотів, яскравими музичними образами.

Використовуються вправи - ігри в комплексній дії різноманітних видів музичної діяльності (слухання, співи, музично-ритмічне ігрові дії, гра на металофоні). Все це допомагає більш міцному закріпленню в слуховий пам'яті дітей відповідних

пісенних інтонацій.

Систематичне використання пісень - вправ допомагає сформувати стійкі співочі навички, які будуть закріплюватися, вдосконалюватися при розучуванні пісенного матеріалу. Гра на дитячих музичних інструментах сприяє формуванню у дітей уміння співати в ансамблі, разом, з однаковою силою звучання, в єдиній манері виконання. Цей вид  діяльності розвиває пам'ять, почуття ритму, допомагає  активізувати сором'язливих дітей.

  ХОРЕОГРАФІЯ ДЛЯ ДОШКІЛЬНЯТ: навіщо і як 

Останнім часом мистецтво танцю посіло чільне місце в системі художньої освіти дошкільнят. Навчати свою доньку або сина у хореографічній студії нині модно і престижно.

Уроки танцю суттєво впливають на формування індивідуальності дитини, спричинюють її глибокі внутрішні зміни. Щоб найповніше застосувати різноманітні розвивальні можливості хореографічного заняття, слід пам’ятати, що уроки танцю, це передусім, уроки мистецтва, яке є могутнім чинником становлення емоційно-особистісного життя людини. На жаль, чимало дорослих вважають танець лише своєрідної гімнастикою. Між тим, виховання емоційності, духовності – найважливіший аспект хореографічних занять.

Існує думка: чим раніше розпочати формування фізичних умінь, потрібних для мистецтва хореографії, тим більшого успіху буде досягнуто.

Чимало викладачів, зважаючи на таку ідею, заради творчої самореалізації або високої оцінки збоку керівництва та батьків ставлять за мету створення танців для показових виступів. Вихованці для таких спеціалістів є лише своєрідним матеріалом (як фарби для художників), а уроки цих педагогів передбачають вивчення складних для малят рухів і отримання дітьми фізичного та нервового навантаження. Чи отримує дитина задоволення від таких занять?  Чи покращується її здоров’я, чи розвиваються творчі здібності у той час, коли її змушують виконувати непосильні завдання?. Звісно ж, ні. Адже здоров’я дитини залежить від фізичного та емоційного комфорту.

Тому не варто добиватися швидкого зовнішнього результату за будь-яку ціну. Пам’ятаймо: головне – не нашкодити здоров’ю дитині.

ТАНЦЮВАЛЬНО-РУХОВА ТЕРАПІЯ

Танець — один з видів рухової терапії, який, зокрема, дає дитині можливість самовиражатися, самореалізовуватися, передавати свої емоції та почуття.

   Використання музичних творів поглиблює емоційне сприйняття, вивільнює почуття, що дістає своє вираження в русі, а це, у свою чергу, сприяє особистісному розвитку та самореалізації, кращому розумінню власного "Я".

Виразні рухи людини — обов'язковий компонент емоцій. Немає такої               емоції або переживання, які б не передавалися в рухах, і не лише в міміці,

а й у жестах рук, рухах ніг, голови, тулуба, напруженні

або розслабленні мускулатури, характері й темпі дихання тощо. Через виразні рухи людина може усвідомити свій внутрішній стан, а також повідомити іншого про свої переживання, наміри, сподівання.

Через танець можна виразити все, навіть те, що неможливо висловити            словами. Він дає дитині змогу краще усвідомити можливості власного

тіла, не лише поліпшує фізичне та емоційне здоров'я, а є ще й улюбленою розвагою. Педагог, спостерігаючи за групою під час танцю, оцінює сильні і слабкі сторони репертуару рухів учасників, після чого визначає, які з них змінити або вдосконалити.

Соціалізація дітей засобами музично-театралізованої діяльністі

Соціалізація дітей дошкільного віку – фундамент для успішного подальшого життя. Вміння дитини вільно спілкуватися з дітьми, дорослими, підтримувати діалог – важлива компетенція, що приведе до впевненості в собі та успішності. тому визнаючи важли­вість діалогічної компетенції для розвитку особистості, педагоги й батьки прагнуть до її формування.

Музично-театралізована діяльність є одним із найулюбленіших видів дитячої творчості.

І має величезний потенціал щодо спілкування, розвитку діалогічного мовлення Органічне поєднання кількох видів мистецтва створює унікальні можливості для художнього розвитку дітей та є ефективним засобом соціалізації дошкільника.

Діти вправляються в черговості, очікують звертання до себе. Навіть сором'язливі діти охоче приєднуються до інших. Під час гри діти перебувають в стосунках, які спрямовані на розвиток уміння домовлятися, запитувати співрозмовника, дотримуватися правил мов­леннєвого етикету, Дуже цінним є те, що змалку дитина вчиться виказувати співчуття, проявляти інші емоції та почуття, проявляти відкритість до навколишнього світу. При цьому накопичується досвід спілкування, задумів і сюжетних дій.

Музично-театралізована діяльність дозволяє дітям вирішувати багато проблем від імені якогось персонажа, допомагає долати боязкість, невпевненість у собі, сором'язливість.   Важливим є можливість використовувати спеціально дібрані діалоги та сюжети.

Систематична театралізована діяльності сприяють поліпшенню соціального статусу дитини. Розвивається виразне публічне діалогічне мовлення, удосконалюється звукова культура. Від того, як сформовані навички спілкування, вміння керувати своїми емоціями багато в чому залежить характер майбутніх відносин дошкільнят в соціумі, а набутий у дошкільні роки власний мистецько-комунікативний досвід – це запорука не лише загальнокультурного розвитку дитини, а й її розкутості, впевненості, особистісної активності в подальшому житті.

Завдання дорослого — всебічно стимулювати, схвалювати, підтримувати музично-театральну діяльність дитини.

Музичне виховання в дома, або зустріч з музикою разом з батьками.

Прилучати дітей до музики можуть не лише музичні керівники, а й батьки, влаштовуючи своїм дітям вдома щоденні заняття з слухання музики чи співу. Це надасть дітям змогу із захопленням відкривати для себе таємниці музики і проводити більше часу з батьками.

На музичному занятті вдома батьки можуть використовувати такі види музичної діяльності:

• слухання музики;
•      спів;
•    гра на музичних інструментах (трикутнику, брязкальцях, барабанчику, металофоні). Також можна займатися з дітьми створенням власної музики: пісень, музичних казок та історій.

Для домашніх музичних занять необхідно створити відповідні умови, і ніщо не повинно відволікати увагу. Потрібно вимкнути мобільні телефони, телевізор, адже ці 10 – 15 хвилин будуть присвячені лише батькам – педагогам, їхнім дітям та музиці.

Під час слухання музичного твору, батьки можуть використовувати улюблені іграшки дітей, які допоможуть охарактеризувати і розкрити музичні образи твору. Проте слід пам ятати, що лише зрозуміла музика, високохудожня та яскрава буде сприйнята дітьми з цікавістю та увагою.

Крім того під час прогулянок, можна запропонувати дітям прислухатися, як шелестять листочки на деревах, як співають пташки, як дме вітерець, як рипить сніг під ногами, тощо. Так діти спочатку навчаться слухати звуки природи, а потім це вміння перенесуть на слухання музики.

Щоденні домашні музичні заняття будуть дуже корисними і для звичайного спілкування батьків з дітьми. Коли діти вивчать нові пісні, засвоять навички гри на дитячих музичних інструментах, зокрема й гру під фонограму, батьки можуть організувати домашні концерти для рідних та друзів. Для дітей це буду чудовим стимулом для подальших занять та творчого розвитку.

Якщо батьки дотримуватися вище вказаних порад та невдовзі сприйматимуть музику, як невід ємну частину їхнього життя  та як чудовий  привід для радісного спілкування з дітьми.